Аналіз риторики та дій Президента США Д. Трампа вказує, що його економічна політика найближчим часом зводитиметься до двох макронапрямків – скорочення державних витрат та агресивне введення тарифів на імпортні товари. Але є ймовірність, що наслідком цього будуть зниження ВВП та підвищення інфляції. Тому з часом економічна політика може зазнати змін, особливо, у зв’язку із виборами до Сенату наступного року.

Щодо плану D.O.G.E. Він полягає в тому, щоб до 250-річчя США (4 липня 2026 року) скоротити витрати бюджету на 2 трлн. дол. Це сума, співмірна з дефіцитом бюджету США, який в минулому фінансовому році становив 1,833 трлн. дол. Скорочення видатків бюджету на таку значну суму за 1,5 року малоймовірне. Але, судячи із завзятості відповідального за grand cost reduction І. Маска, втілювати план будуть агресивно. Це може завдати удару по економіці США, оскільки видатки держави є важливою складовою ВВП (ВВП = споживання + інвестиції + держ. витрати + «чистий» експорт (експорт мінус імпорт)). Додана вартість у ВВП США від держвидатків становить 12%.

Отже, можливий відчутний негативний вплив на економічне зростання внаслідок потужного скорочення держвитрат. Та й для бюджету наслідки будуть неоднозначні. Держвитрати – це доходи приватного сектора економіки. Якщо вони скорочуються, то зменшуються й доходи приватного сектора, що, своєю чергою, призведе до скорочення споживання, випуску продукції та послуг. Зрештою, фірми заплатять менше податків через зменшення податкової бази.

Про тарифи. Запровадження високих імпортних тарифів на багато товарів з різних країн:  
- знизить імпорт США;  
- змістить попит на вироблені в США товари й викличе зростання інфляції;  
- прискорення інфляції може змусити Федеральну резервну систему (ФРС) США підвищити відсоткову ставку (принаймні, точно не сприятиме її зниженню);  
- якщо ФРС підвищить ставку, це зміцнить долар й ускладнить експорт (долар може зміцнитися ще й через скорочення імпорту), особливо враховуючи тарифи у відповідь від інших країн.

У результаті:   
- торговельний баланс США майже не зміниться, а американські експортери опиняться в невигідному становищі;  
- підвищені тарифи можуть ускладнити ситуацію в економіці США, прискорити зростання цін та підвищити вартість життя;  
- можливе підвищення ставки призведе до зростання прибутковості держоблігацій США, що, своєю чергою, спричинить збільшення витрат на обслуговування держборгу, тобто збільшить видатки бюджету.

Є й два важливих мікроекономічних питання. Перше - як американські компанії зможуть адаптуватися? Дехто переорієнтуватиме експорт на внутрішній ринок, але можливості обмежені як обсягом, так і асортиментом продукції. Тому дехто відреагує скороченням прибутку, сплачених податків та робочих місць. Друге - кому доведеться платити за підвищені тарифи? Тарифи платять місцеві виробники, що залежать від імпорту й уряд, який буле змушений субсидувати місцевих виробників, що збільшить державні витрати й протирічить планам Адміністрації США щодо їх скорочення. Проте основний тягар лягає на споживачів через зростання цін кінцевих товарів.

У підсумку, це може завдати удар по ВВП, виробництву, бюджету, зайнятості та рівню життя американців. На підтвердження цієї гіпотези слід навести попередню оцінку Федерального резервного банку Атланти (один з 12-ти банків, що входять до ФРС), згідно з якою ВВП США в І кварталі цього року може знизитися на 2,8%. Причини зрозумілі - різке зростання імпорту через очікування підвищених тарифів, скорочення приватного споживання та інвестицій через велику невизначеність з негативними очікуваннями.

Все це вкрай тривожно тому, що економічна криза в США призведе до серйозних потрясінь в світовій економіці. «Коли США чхають, весь світ застуджується» - відоме у фінансових колах прислів’я. Як показує практика, поза межами США економічна криза буде гострішою, ніж у самих США. Так, іпотечна криза й банкрутство Lehmann Brothers в 2008 році призвели до падіння ВВП США у 2009 році на 2,6%. А в Італії на 5,3%, в Німеччині на 5,5%, в Україні - на 15%.

Втім, поки не варто робити однозначних висновків. Серед ідеологів економічної політики США є різні підходи. Радник Президента США по торгівлі П.Наварро отримав карт-бланш на реалізацію концепції «Справедливої торгівлі». План Наварро заснований на протекціонізмі та економічному націоналізмі, запровадженні імпортних тарифів, стимулюванні вітчизняного виробництва та агресивних торгових заходах. В свою чергу, керівник Інституту конкурентного підприємництва К.Ласманн, наближений до економічних радників Республіканської партії, підтримує вільну торгівлю та глобальну економічну інтеграцію, вважаючи, що зниження тарифів, скорочення державного втручання та розширення торгових угод призведуть до вищого економічного зростання в США та розвитку інновацій.

Це принципово різні стратегії економічної й торгової політики, що відбивають протилежні економічні філософії. Підхід Наварро орієнтований на державне втручання, спрямоване на захист американських виробників та скорочення торгових дефіцитів за допомогою тарифів та торговельних обмежень. Бачення Лассмана ґрунтується на ринкових механізмах та розширенні економічних зв’язків, виходячи з переконання, що економічна відкритість веде до довгострокового процвітання та глобального лідерства США.

Зараз у США обрано агресивний варіант, який суперечить концепції вільного ринку, але є шанс, що в певний момент буде використаний інший підхід. Особливо, якщо найближчим часом США зіткнуться з рецесією та підвищенням інфляції, тобто якщо наслідком поточної версії трампономіки стане трампцесія. Тим більше, що вже за півтори роки відбудуться вибори в Сенат, де на кону стоятимуть 33 місця із 100.

Й певні очікування вказують на можливість втрати контролю Конгресу республіканцями після mid-terms в 2026 році саме через можливі економічні проблеми в США. Для уникнення яких може знадобиться принципово інша економічна й торгова політика.

В’ячеслав Бутко  
Економічний радник Київського Безпекового Форуму