Минулого тижня Єврокомісія презентувала 18-й пакет санкцій проти РФ. Важливі співставні – пропозиція про зниження «цінової стелі» на російську нафту з 60 доларів за барель до 45 доларів за барель та поповнення «чорного» списку «тіньового» російського флоту 77 суднами. В разі підтримки цієї ініціативи країнами G7, включаючи США, це може стати серйозною проблемою для російського нафтового експорту. Особливо в разі «зниження градусу» конфлікту між Ізраїлем та Іраном.

На 1 червня 2025 року під санкціями США, ЄС та Великобританії перебувають 426 танкерів «тіньового флоту» Росії сукупним дедвейтом 31,4 мільйонів тон (55% від загального оціночного дедвейту російського «тіньового флоту»). Більша частина цих суден чималою мірою «вимкнена» з морської торгівлі нафтою. Але їх замінили грецькі вантажоперевізники, які без порушень санкцій охоче возять російську нафту в поточних цінових умовах - коли вона вже два місяці продається нижче за діючу «цінову стелю» в 60 доларів за барель. Навіть на тлі різкого загострення «п’ятниці 13 червня» нафта з РФ сорту Urals все ще продається нижче «стелі» - 58 доларів за барель.

В разі зниження рівня «цінової стелі» ці вантажоперевізники знову відмовляться від російської нафти, а ось швидко замінити їх достатньою кількістю суден «тіньового флоту» росіянам може й не вийти. Як наслідок, можливе скорочення морського експорту нафти з РФ, а також різке подорожчання послуг фрахту нафтоналивних танкерів для РФ як плата за ризик опинитися в списку санкцій західних країн. І найважливіше, що можливе скорочення нафтового експорту з РФ може статися на тлі глобального профіциту її пропозиції на ринку та виявитися відносно безболісним для її покупців. Якщо ці судження вірні, то на російську нафту чекають непрості часи, а російський бюджет може зіткнутися з ще більшим скороченням нафтогазових доходів в другій половині року (за перші п’ять місяців вони скоротилися на 14,4% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року).

Але є декілька факторів, які стримують оптимізм. Зараз найбільш вагомою «змінною» в «функції» підрахунку доходів РФ від експорту нафти є різке загострення між Ізраїлем та Іраном. Занепокоєння викликає не стільки можливе зниження експорту нафти з Ірану, скільки ризик блокування владою цієї країни Ормузької протоки. Нею проходить близько 20% експорту нафти та нафтопродуктів (а також 30% світових поставок зрідженого природного газу). Сценарій повного блокування протоки виглядає малоймовірним. Втім, захоплення окремих танкерів, а також «вербальні інтервенції» погрозливого характеру можуть обернутися значним подорожчанням фрахту та страхування, що відіб’ється на ціні нафти. За декілька останніх днів відбулося серйозне (на 10%) зростання її ціни. Ключове питання – чи вистачить збільшення видобутку Саудівською Аравією, яке розпочалося після візиту Президента США Трампа та надання Штатами преференцій в оборонній та ядерній сферах, для компенсації цілком зрозумілої паніки на ринку внаслідок ірано-ізраїльського загострення. Згадується й прецедент 2018 року – коли Саудівська Аравія на прохання Трампа збільшила видобуток нафти, але потім той несподівано знизив тиск на Іран й ціна нафти зменшилась на 5%. Зараз виглядатиме логічним прохання США до Саудівської Аравії додатково збільшити пропозицію нафти на світовому ринку. Але з огляду на події семирічної давнини передбачити відповідь саудитів складно. Хоча можливості для збільшення видобутку є.

Повернемося до санкційного пакету. Що буде, якщо США дійсно відмовляться приєднатися до можливого зниження «стелі» (про це йдеться в повідомленнях неофіційного характеру)? Чи впроваджуватиме ЄС вторинні санкції проти порушників, серед яких можуть опинитися китайські та індійські компанії)? Чи є у ЄС налагоджена структура збору та аналізу даних щодо підсанкційних країн та компаній, порівнянна за ресурсами та професіоналізмом з американським Управлінням по контролю за іноземними активами (OFAC)?

Реалістичним виглядає наступний варіант  - зростання дисконтів для російської нафти (особливо в короткостроковій перспективі й в разі не підвищення ескалації в парі «Іран – Ізраїль»), однак фізичне скорочення експорту може статися лише в короткостроковій перспективі, а в середньостроковій виглядає малоймовірним, бо росіяни з часом зможуть знайти бажаючих отримати надприбуток від перевезення підсанкційної нафти. Втім, цей надприбуток перевізників «з’їдатиме» частину прибутків російських нафтових компаній, що зменшить податки на прибуток.