Під час онлайн-зустрічі «коаліції охочих» 13 серпня її співголови, Президент Франції Макрон, Прем’єр-міністр Великої Британії Стармер і Канцлер ФРН Мерц, зробили заяву щодо ключових аспектів мирного врегулювання. У ній наголошується, що Росія не може мати права вето на вступ України до НАТО і ЄС.

За іронією долі, власне через позицію Берліна і Парижа Україна не змогла використати попереднє «вікно можливостей», яке відкрилося після Помаранчевої революції. Прикро, що для розуміння нашими партнерами важливості повноцінної інтеграції України у ключові європейські структури нам необхідно було пройти через кровопролитну війну.

Моделювання можливих механізмів забезпечення безпеки України і континенту після війни, яке протягом останнього часу здійснювалося в рамках «коаліції охочих», а також в НАТО та ЄС, дало єдино можливий результат. Без членства України в цих організаціях навіть найсильніші європейські військові потуги вирішити це надважливе завдання не зможуть.

Формування «коаліцій охочих» для відсічі агресії передбачається і Вашингтонським договором. Це – наступний крок після прийняття політичного рішення про активування ст.5. Члени Альянсу при цьому можуть покладатися на партнерів і повноцінно використовувати всі спільні ресурси.

Однак, основна безпекова роль НАТО полягає не в обороні у разі нападу, а в його попередженні. Це ж стосується і ЄС, що також має у своїх статутних документах взаємні безпекові гарантії.

Якщо світ не хоче ще раз зіткнутися з російською агресією, що може знову розпочатися з України і перерости в значно ширший конфлікт, варто повною мірою використати стримуючі можливості НАТО і Євросоюзу.

Членство України в НАТО і ЄС має стати невід’ємним елементом усіх можливих сценаріїв завершення війни, мирних домовленостей та угод.