За словами Президента США Трампа, згода Москви на місячне перемир’я означатиме, що ми пройшли 80 % шляху до припинення «цієї кривавої бані».

Поки що неясно, чи відповідь Путіна буде «так», «ні» чи «так, але». А ми всі знаємо, які «але» можуть увійти до позиції Кремля. Це і розміщення європейських військ на території України, і її військова підтримка партнерами, зокрема Вашингтоном, і проблема розширення НАТО тощо. 

Та навіть якщо впродовж наступних днів вдасться підписати угоду про перемир’я, основні проблеми на цьому не завершаться, а лише розпочнуться. 

Ключовими перешкодами до справедливого і тривалого миру можуть стати не лише згадані та інші аспекти, пов’язані з суверенітетом України. Головна битва може розгорнутися навколо її територіальної цілісності. 

Без нещадного тиску Заходу, передусім США, дуже складно уявити собі навіть частковий вивід російських військ з окупованих територій. Однак, Вашингтон поки що воліє впливати на Москву масштабуванням «пряників», тоді як до Києва був застосований жорсткий військовий тиск. 

Так, «карт» в руках України не так багато. Основні «карти», на які ми обґрунтовано розраховували знаходяться в руках наших партнерів, зокрема США. Окрім нарощування військової допомоги, це й додаткові економічні і політичні важелі впливу на РФ, які й мають складати «позицію сили» у переговорах. 

Чи захоче Трамп використовувати свої «карти» задля досягнення справедливого миру? Це залежить від його справжніх цілей. 

Якщо метою є досягнення тривалого і справедливого миру, можна сподіватися, що скоординований дипломатичний тиск на Москву може дати позитивний ефект.

Якщо ж основним стимулом є усунення «української кризи» як проблеми на шляху до нормалізації відносин з Кремлем заради досягнення високих геополітичних цілей – ситуація кардинально відрізнятиметься. 

Навіть в умовах надання Європою і США відносних гарантій безпеки, ми можемо роками і десятиліттями жити в умовах перманентного військового напруження на східному кордоні, без реальних перспектив повернення незаконно окупованих територій. Окупованих не просто ідеологічно іншим українським режимом, як у випадку Південної Кореї чи Німеччини, а етнічно ворожим російським, націленим на силове викорінення всіх проявів українства на захоплених землях. 

Станом на сьогодні оцінка шансів на тривалий і справедливий мир залишається негативною – 3 з 10.