Динаміка у ставленні Польщі до України викликає серйозне занепокоєння. Популістські, а де-факто проросійські акценти у політиці Варшави з’явилися вже давно. Варто лише згадати багатомісячні блокування українсько-польського кордону. Обрання Кароля Навроцького президентом Польщі ще більше посилило антиукраїнські настрої в польському суспільстві.

Формально Варшава залишається нашим союзником. Президент Навроцький у привітанні з нагоди Дня Незалежності наголосив на важливості вільної і суверенної України як сусіда Польщі та основи миру і стабільності в Європі. Проте, його інші заяви і дії значно контрастують з цим вимушеним офіціозом.

У польській урядовій ієрархії можливості Президента є доволі обмеженими. Але його вплив на внутрішньополітичну ситуацію в країні відчутний. На жаль, одним з пріоритетів Навроцького є розхитування діючої урядової коаліції через антиукраїнські гасла і дії – щодо необхідності скорочення видатків на Україну, протистояння нашому членству в ЄС і НАТО, боротьбу з українським «бандеризмом». Останнє є нічим іншим як свідомою спекуляцією на складних сторінках історії.

Діяльність президента Польщі, спрямована на погіршення двосторонніх відносин з Україною, і в мирний час була б неприйнятною. Але у часи повномасштабної війни загрози від таких дій є значно серйознішими.

Вони послаблюють одну з ключових ланок спільного опору України і Європи російській агресії. Адже через Польщу проходить основний шлях військової підтримки Заходу. Однією з перших жертв такої політики може стати сама Польща.

Вихід за межі європейського політичного мейнстриму загрожує і ролі Варшави як регіонального лідера та одного з ключових гравців ЄС. Результати вже можна спостерігати. Увагу багатьох привернув факт відсутності польського прем’єра у Вашингтоні на зустрічі лідерів Європи з президентом Трампом.