Перші сто днів президентства Дональда Трампа - найбільш невдалий старт американської адміністрації за останні кілька десятиліть. Його рейтинг коливається на рівні 42–43% - значно нижче за стартові показники. Попри це, значна частина його електорату зберігає сподівання на “сильну руку” та “угоди перемоги”.

Трамп активно хизується жорсткою імміграційною політикою та конфронтацією з Китаєм. Проте реальність суперечить риториці. Примусове видворення мігрантів спричинило соціальну напругу, а обмеження на в’їзд підірвали ключові галузі економіки, зокрема сільське господарство.

У торговельному протистоянні Китай виявився витривалішим за Вашингтон. Попри тарифний тиск, Пекін не поступився, ввів дзеркальні мита, заблокував постачання критично важливих ресурсів і активно розширює глобальні економічні зв’язки. Американський бізнес вимагає зниження тарифів, і Білий дім змушений відступити.

Ситуація з іншими торговими партнерами не краща. Сполучені Штати втратили довіру на ринках. Долар знецінюється, фондові індекси коливаються, глобальні гравці диверсифікують економічні зв’язки не на користь США. Очікуваний економічний “ривок” перетворився на загрозу рецесії. Ціни зростають, виникає дефіцит окремих товарів. Масове скорочення держслужб, атаки на судову систему, університети й наукові установи — все це виливається в протести по всій країні.

У зовнішній політиці - розчарування. Війни в Україні, Сирії та Ємені тривають. Іран і Північна Корея нарощують ядерний потенціал. Антикитайська коаліція не створена. Вибори в Канаді, де після втручання Трампа несподівано перемогли ліберали, лише підтверджують політичний антирезультат.

Український кейс - окрема поразка. Стратегія “заохочення” Москви через скасування санкцій, реабілітацію та економічні пропозиції лише посилила її апетити. Кремль сприймає це як слабкість і вимагає нових поступок. Трамп публічно визнає, що Путін його “може обманювати”.

Попри самовпевненість, президент США вже змушений маневрувати під тиском реальності та власної команди. Це дає шанс на збереження ключових інституцій та стримування руйнування демократичного балансу. Проте довіра до американського лідерства підірвана і її відновлення триватиме роками, якщо не десятиліттями.